с.Бронівка

Історія села Бронівка

Волочиського району Хмельницької області

     Село Бронівка розташоване на рівнині в 40-а кілометрах від південного заходу від міста Хмельницького та 26 кілометрах на південний схід від районного центру Волочиськ. На північ від села (7 км.) знаходиться залізнична станція Війтівці на лінії Хмельницький-Тернопіль.

     Через село протікає річка Бованець, яка утворює два ставки.

     На 01.06.2008 року у населеному пункті нараховується 187 дворів із загальною кількістю 355 чоловік: дітей дошкільного віку – 10; дітей шкільного віку – 23; громадян пенсійного віку – 113 чоловік, село займає прощу – 170 га землі.

Історична довідка

      Щодо назви села, то за народними легендами існує дві версії її походження: за однією із них назва Бронівка походить від слова «броня», яку тут виготовляли в давнину, на основі іншої назва села походить від імені Броніслава або Броніслав.

      За народними легендами річка Бованець, на якій розташоване село Бронівка була великою рікою по якій ходили пароплави. Посередині ріки стояла велика люлькова фабрика. Землі села, які налічували  близько 690 десятин, належали поміщику Зелевському, в тому числі велику кількість земель мав у своїй власності священик.

     У поміщика Зелевського було двоє дочок: Броніслава та Гелена. Оскільки Броніслава була старшою донькою, то їй батько заповів більшу частину земель, а Гелена володіла меншою частиною, яка знаходилась по праву сторону річки. В день свого народження Гелена з своєї милості віддала ці землі своїм кріпакам, вони почали будувати свої землянки і назвали ці землянки Геленівкою на честь Гелени, а більша частина села з лівого берега річки стала називатись Бронівкою.

      І зараз село поділене річкою на дві частини, одна з яких називається Галянівка (за легендою - Геленівка), а більша Бронівка.

     За літературними джерелами, а саме «Приходы и церкви Подольской епархии» Труды подольского епархиального историко-статистического комитета виданного під редакцією священника Юхима Сіцінського у 1901 році, перша згадка про село Бронівка зустрічається в актах з другої половини ХVІ століття.

     У тому ж джерелі подається коротка характеристика села станом на 1901 рік. Там згадується про те, що село Брунівка (назва села в джерелі) відносилось до Проскурівського повіту 3-го округу. Село розташоване на рівнині біля річки Бованець, котра утворює великі ставки; від залізно-дорожної станції Війтівці біля 8 верств. До Брунівського приходу відносилось і село Качурині, що розташовується також на рівнині. На той час в селі проживало 546 чоловіків та 545 жінок; усі «малороссы-крестьяне». В селі були католики (32 чоловіки та 35 жінок), а також євреї 11 дворів загального перепису. Основним заняттям населення було хліборобство, а також ткацтво та виготовлення взуття.

     Згадується про те, що на території села знаходився дерев’яний храм збудований у 1748 році в честь Покрови Божої Матері на кошти прихожан. Біля храму знаходилась дзвіниця збудована у 1863-1866     роках, у 1868 році був встановлений новий іконостас. Всього церковної землі налічувалось «усадьбы 2065 с., пахотная и сенокосная 33 д. 645 с.».

     В селі були «причтовые» приміщення, а з 1885 року в селі почала діяти церковна школа, яка у 1891 році реорганізована в церковно-приходську школу.

     Пізніше село Брунівка згадується, як місто Брулів.

     Село Бронівка - місце стародавнього городища, за народними легендами тут було місто Брулів, знищене під час татаро-монгольської навали. Про це свідчить пам’ятник архітектури «Городище» ХШ століття встановлений в центрі села.

      Населення у селі було неписьменним.

      Сотнями років селянство вело боротьбу з поміщиками та куркулями за землю. В архівних даних говориться , що з листопада 1917 року проведено конфіскацію селянами с. Бронівки Сарнівської волості Проскурівського повіту земель Олександрійського товариства цукрових заводів.

     Жовтнева революція принесла радісну звістку для жителів с. Бронівки. Селяни приступили до розподілу поміщицьких земель та поміщицького майна. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції була для них радісною звісткою.

     Сільська біднота почала відбирати землі і ділити між собою. Поділ землі дорого обійшовся бідності, з нею розправлялись поміщицькі підлабузники.

     В цей час на території західної України, а також і у с. Бронівка, діяли загони Петлюри, які  перешкоджали встановленню Радянської влади  у селі. 18 листопада 1920 року в селі остаточно було встановлено Радянську владу.

     У 1922 році в селі Бронівка бідняцькі господарства об’єднувались в комітет незалежних селян – Комбід. Очолив цей комітет житель села Заворотний Петро Якимович. Комітет бідноти наділив безземельних селян землею а також поділив поміщицьке майно.

     У 1924 році у селі з’являються перші комуністи: Бортнік Семен, Дмітров Андрій, Козак Дмитро. А в 1926 році був створений партійний осередок, секретарем якого стан Бортнік Семен, у цьому ж році створено комсомольську організацію, першим секретарем якої було обрано Козака Миколу Никифоровича.

     У роки колективізації, а саме в листопаді  1929 року спілкою селян села Бронівка було створено господарство, якому дали назву  колгосп «Червоний прогрес». За ці роки із села були виселені біля 10 сімей, тих хто не хотів здавати своє майно у спільну власність.

     Весною 1930 року у селі завершилась суцільна колективізація. На цей час техніки для обробітку землі не було. І всі роботи по обробітку землі виконувалися вручну та живим тяглом. Пізніше допомагала колгоспу Війтовецька МТС.

    Хоч які були важкі роки, але люди працювали на совість. У роки перших п’ятирічок колгосп пишався своїми високими показниками по зборі урожаю зерна та цукрових буряків. Ланка Стрільчук Марини Паньківни виростили 420 центнерів цукрових буряків з 1-го га.

    Йшли роки. Трудівники с. Бронівка жили мирним життям, як і інші люди країни. Але мирну, осяяну щастям і радістю працю перервала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.

    Велику шкоду селу завдали німецькі окупанти. Лише за кілька днів вони знищили усю колгоспну техніку, забрали у колгоспі та у населення 270 корів, 320 свиней, 280 овець, було спалено біля 10-ти колгоспних будинків і 76 хат у селі.

    Дим війни заступив сонце. Почалася найбільш жорстока кровопролитна війна, з усіх воєн які досі знала історія людства. Та найстрашніше було попереду. Пограбувавши колгоспні та селянські двори, окупанти приступили до виконання божевільного плану гітлерівського рейху – знищувати єврейське та слов’янське населення на всій окупованій території. А тих живих людей, що залишаються, перетворити на рабів.

    На заклик партії жителі нашого села, як і усі люди, стали на захист своєї неосяжної Батьківщини. В цей час головою колгоспу був місцевий житель комуніст Гара Юхтим Семенович, головою сільської ради був присланий на заклик партії комуніст Білєвський Дмитро Борисович.

    22 березня 1944 року в село ввійшла частина регулярної Армії. На території села відбувались жорстокі бої за звільнення села Бронівки від фашистів, в яких загинули 124 воїни.

    Їх тіла захороненні у центрі села в братській могилі. Із 124-х чоловік, наших визволителів, відомі лише 36 із них:

1. Асалбеков Оразвик
2. Блишун Іван Гнатович
3. Бойко Яків Дмитрович
4. Бриль Михайло Федорович
5. Вербіцький Антон Францович
6. Кирилюк Микола Васильович
7. Коробейник Мойсей Пилипович
8. Кашкін Іван Олександрович
9. Круть Талімон Кіндратович
10.  Кузьминський Степан Кирилович
11.  Лівандовський Цезар Іполитович
12.  Литвиненко Іван Іванович
13.  Орешко Григорій Якимович
14.  Павлов Михайло Олександрович
15.  Перегудов Іван Миколайович
16.  Подрєз Афанасій Никифорович
17.  Попов Михайло Кузьмич
18.  Руденко Микита Семенович
19.  Саліванов Кузьма Романович
20.  Самчишин Іван Павлович
21.  Сєдаков Іван Михайлович
22.  Солдатов Василь Матвійович
23.  Спичак Назар Маркович
24.  Ступак Василь Дорофійович
25.  Устименко Олександр Дмитрович
26.  Федорчук Сидо Давидович
27.  Химич Василь Пилипович
28.  Ходаковський Петро Степанович
29.  Хоменко Василь Гнатович
30.  Шаленко Дем’ян Григорович
31.  Черник Василь Андрійович
32.  Крижанівський Броніслав Іванович
33.  Ярош Іван Гаврилович
34.  Терещенко Федів Никифорович
35.  Іваненко Іван Васильович
36.  Картас Іван Петрович

    Під час німецько-фашистської окупації виникла патріотична група, яка допомагала партизанам із з'єднання А.З. Одухи. Управляв колгоспом Сторожук Дмитро, старостою села був Никитюк Дем’ян Гнатович, начальником сільської поліції  Сторожук Василь Антонович.

    9 травня 1945 року – травневий день святої Перемоги.

    Вій увійшов у нашу пам'ять навічно, цей благословенний дев'ятий день травня, коли людство вперше святкувало Перемогу над німецьким фашизмом.

    Цей день увійшов у серця усіх селян, як день людської радості і гордості за Перемогу, всенародним торжеством зі слізьми на очах.

    Та не лише сльози радості переповнювала очі наших односельчан, в них були сльози гніву, болі і жалю за тими хто не повернувся з війни, а залишився назавжди на полі бою. За своїх батьків, чоловіків, синів, а також за тих кого вивезли на каторжні роботи в Німеччину.

1. Андрухов Степан Бенедиктович

2. Бецал Гнат Павлович

3. Бецал Василь Павлович

4. Бецал Василь Касянович

5. Бецал Іван Панькович

6. Бохонок Дмитро Борисович

7. Білевський Дмитро Борисович

8. Бідюк Федір Никифорович

9. Бідюк Григорій Пилипович

10. Вилавський Олександр Кирилович

11. Гара Петро Тихонович

12. Гара Іван Панькович

13. Гуцал Федір Трохимович

14. Бецал Степан Васильович

15. Гуцал Андрій Трохимович

16. Гнідий Олексій Іванович

17. Городивський Йосип Августович

18. Доскоч Мефодій Юхтимович

19. Дворнік Василь Кирилович

20. Дворнік Андрій Якимович

21. Дворнік Михайло Антонович

22. Жураківський Станіслав Петрович

23. Жураківський Тимофій Францович

24. Жук Митрофан Петрович

25. Жилко Яків Андрійович

26. Жименік Олександр

27. Заокопний Микола Степанович

28. Заокопний Антон Степанович

29. Заокопний Мартин Степанович

30. Заворотний Серафим Гнатович

31. Загородний Дмитро Микитович

32. Заєць Степан Іванович

33. Заворотий Василь Федорович

34. Колодій Іван Петрович

35. Колодій Василь Юхимович

36. Колодій Іван Юхимович

37. Козак Федір Микитович

38. Козак Олександр Іванович

39. Козак Микола Никифорович

40. Капелістий Іван Барткович

41. Кравець Яків Панькович

42. Кравець Іван Якович

43. Кравець Микола Якович

44. Кравець Серафим Герасимович

45. Кравець Олександр Герасимович

46. Кравець Федір Оксентович

47. Кравець Пилип Іванович

48. Керепко Станіслав Казимирович

49. Король Юхим Васильович

50. Король Бенет Петрович

51. Король Михайло Петрович

52. Кутасевич Іван Миколайович

53. Кукурудза Павло Павлович

54. Лійков Микола Іванович

55. Мазур Ілля Михайлович

56. Мазур Федір Михайлович

57. Мазур Лев Михайлович

58. Никитюк Дементій Гнатович

59. Огороднік Петро Іванович

60. Пізін Дмитро

61. Погрилюк Михайло Федорович

62. Попович Іван Леонтійович

63. Рибак Гнат Іванович

64. Рибак Олексій Іванович

65. Рибак Степан Іванович

66. Рибак Микола Созонович

67. Рибак Михайло Мойсейович

68. Римар Олександр Максимович

69. Рудаков Тодос Філімонович

70. Рихиль Григорій Іванович

71. Сторожук Василь Дем’янович

72. Сторожук Михайло Олексійович

73. Сторонюк Петро Ананійович

74. Сторонюк Степан Ананійович

75. Смагрович Адам

76. Стрільчук Йосип Францович

77. Стрільчук Андрій Матвійович

78. Стриковський Цезарій Казимирович

79. Сіньчук Володимир Оксентович

80. Свідніцький Василь Ілларіонович

81. Тернавський Іван Іванович

82. Хаєцький Юліан Йосипович

83. Хаєцький Тадеуш Людвикович

84. Чудик Максим Павлович

85. Юзков Калина Михайлович

     В пам'ять про загиблих воїнів-односельчан у 1956 році в селі Бронівка споруджено обеліск Слави, на якому викарбувані їхні імена. Ніколи не зітреться людська пам'ять, з покоління в покоління передаватимуться спогади очевидців про фашистський терор як найтрагічнішу сторінку в історії села.

     Ще диміли руїни, ще лунав грім боїв, а люди уже брались до відбудови господарств. Поступово почала відбудовуватись і сільськогосподарська артіль села Бронівка. Керівництво селом взяв на себе - Заворотний Петро Якимович, який став головою сільськогосподарської артілі. Головою сільської ради  став Андрухов Іван Бенедович. Бригадиром рільничої бригади були тоді: Дмитрова Дарина Петрівна, Бортнік Фросина, Рудаков Дем’ян, Стрільчук Франц Матвійович.

     Із техніки було 3 плуги і 3 трактори – один Універсал, два ХТЗ, бригадиром тракторної бригади був житель села Качуринці Шуляк Василь, трактористами були – Хаєцький Йосип Йосипович, Заворотний Федір Гнатович, Хаєцька Казиміра Людвігівна, Заворотна Лариса Петрівна, Заворотна Лідія Олександрівна, Ворон юк Фелікса.

     Діяльність сільськогосподарської артілі була відновлена. Вона впроваджувала в життя всі рішення радянських і партійних органів.

     Відбудоване, зруйноване війною господарство збільшувало виробництво сільськогосподарських продуктів, які були необхідні для нормального життя країни. Сільськогосподарська артіль була під назвою ім. Вісімнадцятий партійний з’їзд.

     В 1945 році артільні землі були об’єднані з землями сіл Петриківці та  Качуринці. Головою, новоствореного колгоспу імені Леніна, став  Стоян Казимір Іванович, головою сільської Ради – Стоян Василь.

     В 1957 році землі с. Бронівки були роз’єднані і утворився колгосп «Прогрес» - головою якого був Умітк Мар’ян Йосипович, головою сільської Ради – Кутасевич Анатолій Миколайович.

     Техніки в колгоспі помітно збільшилось, бригадиром тракторної бригади  був житель села, посланець МТС  Хаєцький Йосип Йосипович. Тракторне господарство складалось із 7 потужних тракторів, 3 КДП ХТЗ ноті, трактор 74.

     Помітно зросла економіка колгоспу створились сприятливі умови для піднесення сільського господарства, для впровадження найновіших досягнень науки та техніки. Підвищилась культура землеробства, зросла продуктивність праці. Свідоме ставлення до праці, віри в щасливе майбутнє, зробило нашу артіль передовою. На полях трудились хлібороби, збираючи високі врожаї.

     За досягнуті успіхи в галузі розвитку  тваринництва зав.фермою Гара Тимофій Дмитрович був учасником ВДНХ в 1958 році, ланкова бригада № 1 Верещак Лариса Денисівна за високий урожай цукрових буряків, який вона одержала з 1 га  по 450 цн.

     В 1961 році колгоспники сіл Бронівки та Видави об’єднались в один колгосп «Москва», головою якого став Хоров Микола Максимович житель села Курники, головою сільської Ради – Кутасевич Анатолій Миколайович.

     Після заходів партії по укріпленню у господарстві нараховувалось 2 573 га земельних угідь на яких працювало 14 тракторів, 11 автомашин, 4 зернових комбайни та 2 силосні комбайни.

    Село було радіофіковано та електрифіковано.

    Пізніше було побудовано нову школу, контору, ферми, тракторну майстерню, баню.

    Новою сторінкою в історії рідного села стало проголошення Незалежності України.

    Колишній устрій сільськогосподарського підприємства виявився нездатний витримати усі зміни, що відбулися у суспільстві. Він потребував негайних змін та реформування. Так вперше у селі Бронівка у 1993 році було створено фермерське господарство «Поділля» - фермер Бідюк В.М., якому виділили 50 га землі. Це господарство створювалося одним із перших у Волочиському районі.

    Землі, що знаходилися у колективних сільськогосподарських підприємствах розпаювалися між членами господарства.

    На основі колишнього колгоспу «Москва» було - створено ДСП «Бронівське» Хмельницького ВАТ «Агротехтранс», яке від 30.09.2004 року Господарським судом було визнано банкрутом.

    Мають чим пишатись жителі села Бронівка, адже діти наших земляків, простих колгоспників, стали лікарями, вчителями, яких шанують люди:

•  Волос Степан Афанасович – доцент Львівського університету імені І.Франка;
• Волос Валерій Атанасович - аспірант Львівського науково-дослідного інституту ядерної фізики;
• Пахолок Анатолій Антонович – кандидат сільськогосподарських наук Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту;
• Андрухов Василь Степанович – лікар-стоматолог;
• Андрухов Михайло Степанович – лікар терапевт;
• Паска Микола Миколайович – викладач Білоцерківського сільськогосподарського інституту;
• Дворнік Андрій Васильович – лікар-терапевт.

     За часів Незалежності України відбулося багато позитивних змін у інших сферах життя:

     У селі працює дитячий садочок та початкова школа І-го ступеня. Прийняла дітей у шкільну сім'ю директор школи Стрільчук Валентина Анатоліївна, вихователь дитячого садочка Мокрота Наталя Валеріївна.

    На допомогу жителям, у селі працює фельдшерсько-акушерський пункт - завідуюча Заворотна Антоніна Петрівна.

    У 2003 році при допомозі нашого односельчанина, голови районної держадміністрації Дворніка В.В., під керівництвом сільського голови Тичинського Анатолія Антоновича та бригадира Кметь С.І. було відкрито нове приміщення сільського будинку культури. Завдяки їхньому доброму серцю та чуйній душі жителі села одержали чудове приміщення СБК, який очолила, як і раніше Тернавська Наталія Степанівна. У 2006 році у селі відбулося відкриття обласної естафети культури «Єднаймося, родино!» присвяченій 15-й річниці Незалежності України.

    Сільську бібліотеку  було перенесено у чудове 2-х поверхове приміщення сільської ради. Заклад очолила Мельник Світлана Іванівна.

    Прихожанам церкви Покрови Святої Богородиці для проведення богослужіння передано колишнє приміщення СБК.

    З 2003 року у селі працюють магазини приватних підприємців Черній Віри «Калина» та  Бідюк Вікторії, які забезпечують жителів продуктами харчування та промисловими товарами першої необхідності, а нещодавно відкрився ще один магазин «Караван» ПП Колодій Наталії.

    У селі працює відділення зв’язку – завідуюча Токар Марія Дмитрівна.

    Координує роботою усіх установ у селі Бронівська сільська рада. Виконавчий комітет сільської Ради очолює сільський голова Тичинський Анатолій Антонович, який вп’яте  у 2006 році був обраний на цю посаду.  Допомагає йому у цьому секретар ради - Тернавська Ольга Миколаївна та бухгалтер – Сторожук Марія Антонівна. У 2006 році сільському голові за співпрацю, розуміння, сприяння в наповненні бюджету України начальником ДПІ у Волочиському районі Рябим В.В.  було винесено подяку.

    Для покращення життя селян розроблено проекти по газифікації сіл, та підвідних газопроводів. У 2007 році запалав голубий вогник у Бронівці на свято Миколая, завдяки клопіткій роботі голови села Тичинського А.А. та ПП “Волочиськ спец монтаж”  керівників Наконечного Володимира Анатолійовича та Козака Олександра Савовича зроблено для громади сіл великий, довгоочікуваний подарунок.  Розпочато будівництво газової магістралі по селі Видава, половина села прокладено газопровід, паралельно ведуться монтажні роботи по підводу цокольних вводів-стояків та по будинках.

    Готовиться документація на виготовлення проекту, дозволів на ФАП с.Видава і в цьому році буде газ. Необхідно багато прикласти зусиль комітету по газу, мешканцям села щоб голубий вогник запалав на свято Незалежності України.

    По будівництвах газових мереж зроблені та затверджені Акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом підвідного та вуличного газопроводу середнього тиску с.Бронівка та підвідного газопроводу с.Видава. Підготовлено документацію по пуску газу до приміщення сільської ради.

    На 2008-2009 роки провести заміну ліній усіх електропередач, ремонт доріг по вулицях, частково провести освітлення вулиць, провести реконструкцію приміщення церкви.